Прикрити свою військову техніку та особовий склад «живим щитом» з цивільного населення на тимчасово окупованих територіях — це не просто рішення командирів ворожих підрозділів, а державна політика країни-агресорки. До речі, озвучена диктатором путіним ще 4 березня 2014 року на пресконференції в Ново-Огарьово:

«Якщо ми приймемо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян, і нехай спробує хтось з-поміж військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми будемо стояти позаду, не спереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей. Я подивлюся на тих, хто віддасть такий наказ в Україні».

«Живий щит» – не новий штатний елемент тактики російської армії: так було в Чечні, Грузії, Сирії. Так відбувається зараз і в Україні. Проте тут вражають масштаби.

Так, нині ворог усіма можливими способами намагається закріпитися на тимчасово окупованих територіях, які почали звільняти українські війська. Росіяни створюють окупаційні адміністрації, проводять паспортизацію, референдуми. Але подібними заходами не обмежилися: у школах вони ініціювали офлайн-навчання, а на блокпостах навмисно створюють черги із сотень цивільних автівок.

До того ж  російські військові не випускають людей із тимчасово окупованих територій. Їм потрібно більше цивільних (особливо жінок та дітей) для «живого щита». Просто, цинічно та дуже жорстоко…

Повне усвідомлення та спланованість дій у використанні цивільного населення в якості «живого щита» роблять воєнними злочинцями не тільки командирів на місцях, а й всю вертикаль військового керівництва рф. Тому російські солдати гірше терористів, які захоплюють заручників.

Українська влада закликає людей шукати всі можливі варіанти виїзду на підконтрольні території. Бо залишатися ризиковано — росіяни рано чи пізно, так чи інакше використають мешканців як «живий щит».

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації