16 липня цього року вступає в дію Закон України «Про наставництво». Документ визначає, хто може бути наставником, окреслює категорії дітей і молоді, які потребують підтримки, визначає відповідальні органи, які координуватимуть процес співпраці. 

Важливою новацією є те, що наставництво вперше законодавчо визнано окремою соціальною послугою. Вона охоплює пошук і підбір кандидатів, їхнє навчання, укладання договору, а також постійний супровід та допомогу фахівців. 

Про розвиток наставництва в Україні та, зокрема, на Чернігівщині, виклики й можливості говорили сьогодні на тематичному круглому столі. 

Учасники заходу – представники влади, народні депутати України, керівники профільних служб, представники міжнародних та громадських організацій, благодійних фондів, навчальних закладів тощо. 

«Адже успіх наставництва залежить від кожного: від органів влади та місцевого самоврядування, громад, соціальних служб, закладів освіти, бізнесу тощо», – пояснює таке широке коло присутніх регіональна консультантка Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Юлія Харченко.

 

«На мою думку, наставництво – це найвищий прояв розвитку суспільства. Коли дбають про дитину не через родинні зв’язки, не через професійні настанови, а через свідомість, через поклик серця. Це є найцінніше, що є в суспільстві. Наставництво – це насправді перехід від слів «чужих дітей не буває» до конкретних дій. То ж сьогоднішня розмова не про те, чи треба [наставництво – ред.], а про те, як зробити краще», – відкрила захід Жанна Шерстюк, профільна заступниця голови ОДА.

До круглого столу доєдналися народні депутати України Сергій Гривко та Тетяна Скрипка, голова підкомітету у справах сім’ї та дітей, а також голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова. 

Долучилася Оксана Червякова, представниця Уповноваженого з прав дитини. Вона підкреслила актуальність наставництва для дітей, які проживають в інтернатах:

«На жаль, під час наших моніторингових візитів ми фіксували порушення прав дитини. І чому це стається? Бо дитина не отримала певної підтримки в той момент, коли вона обирала, яким шляхом піти в житті. Зрозуміло, що в першу чергу мова про дітей, які мають статус дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, або про дітей, які опинилися в інших складних життєвих обставинах без опорного дорослого. Так от наставник може стати тією людиною, яка допоможе дитині обрати правильний шлях». 

Детальніше про ключові нововведення, які регламентовані Законом України «Про наставництво», розповіла Тетяна Скрипка. Серед них – розширено коло осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво, вводиться поняття індивідуального та корпоративного наставництва, визначено суб’єктів у сфері наставництва, запроваджено соціальну послугу з організації наставництва. 

«Наставництво – це про практичну підтримку дитини у дорослішанні. Наставник чи наставниця можуть допомогти з навчанням, розвитком побутових навичок, вибором майбутньої професії чи просто бути поруч у момент, коли потрібна порада й підтримка. Для багатьох дітей, які не отримують належної підтримки від батьків, саме такі стосунки стають важливою опорою та допомагають краще підготуватися до самостійного життя», – наголосила Ірина Тулякова.

Якщо говорити про Чернігівщину, то наразі обласним центром соціальних служб  підготовлені кандидати в наставники, які пройшли навчання і отримали відповідні висновки. Наразі наставниками є дві особи для двох дітей, які перебувають у інституційних закладах.

Попереду – системна робота з розширення цієї послуги та залучення нових наставників.

Дізнатися більше про наставництво можна на державній платформі dity.gov.ua