Герой України Георгій ПАВЛОВ
(29.05.1994–15.02.2024)

Георгій Олександрович Павлов народився 29 травня 1994 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Закінчив 9 класів гімназії № 24, потім навчався у Криворізькому фаховому коледжі Національного авіаційного університету. У цивільному житті працював на Криворізькому водоканалі. Захоплювався боксом.

Після строкової військової служби Георгій підписав контракт та продовжив служити у Чернігові. Упродовж 2017-2022 років брав участь в АТО/ООС на Донеччині та Луганщині.

У 2020 році був нагороджений відзнакою командувача Об’єднаних сил «Козацький хрест» III ступеня. З першого дня повномасштабної війни боронив Чернігів, а після його звільнення був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Воював на посаді старшого стрільця-оператора 110-ої окремої механізованої бригади. У 2023 році вирушив боронити Донеччину.

У лютому 2024 року під час боїв на позиції «Зеніт» в Авдіївці Георгій Павлов отримав поранення. У цей час розпочався відступ воїнів 110 ОМБр з позиції «Зеніт». Старший солдат Георгій Павлов залишався на позиції разом із Андрієм Дубницьким, Іваном Житником, Олександром Зінчуком, Миколою Савосіком та ще одним військовослужбовцем. Серед них четверо мали поранення, усі були контужені. В умовах постійних обстрілів евакуювати поранених було неможливо.

За даними командування 110 ОМБр, з противником через посередників було домовлено щодо евакуації росіянами поранених українських військовиків, надання їм допомоги, а в подальшому — обміну. 15 лютого російські війська захопили позицію. Поранених українських військовослужбовців росіяни стратили, що зафіксовано на відео.

Похований 17 квітня 2024 року на кладовищі «Яцево» у Чернігові.

Указом Президента України від 21 лютого 2025 року № 116/2025 Георгію Павлову за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, присвоєно звання Герой України та нагороджено орденом «Золота Зірка» (посмертно).